"валики" — книга коротких поезій

««Время для любви… …после войны»,— Пора вам, недруги, напеть». Може відгукнеться? На святій землі: «Кохання час — війні кінець… Нас…тав». Воїни — вдома, Хто честь і силу боронити правду… Мав. Й до строю… за покликом Неньки… Став.

2 жовтня 2026 р.

Місто це — живе! Заради й завдяки… Тобі! Легіони янголів й Михайла… Пошли! Каміння і бетон, дороги, храми, киян й киянок Зберегти… Аби…

2 жовтня 2026 р.

Мироточити, аби Душа змогла. І… Ворога, Христе Святий, …навіть… любити могла. Та він, любий гад, без діла не сидить… Школи й лікарні радо… До пекла йдучи? Бомбить.

2 жовтня 2026 р.

Ти укріпив, скріпив і душу, й члени. Тож віра в Тебе непохитна буде. Мати … Тебе захисником й провідником — велика честь для мене. Слава… Одна Тобі на вічнії віки.

2 жовтня 2026 р.

Зелений лист... І світло й тінь... Іскрить і мерехтить, леліє... Захід багряний, мудрістю наповнений, минулим днем... ... І не прийшов москаль. З "разрухой" той - своїм порядком — бідні. І... Ліниві і дурні? Тому й сумні..? До воєн лиш тямущі... Колись, мо, ті "не будуть навчатись війні"? Коли ж бо настануть ...тії... омріяні дні.

30 вересня 2026 р.

Водою чистою - слізьма святих. І Духом. Тим, що ми єдині з тобой, Брате. Хрещений? Джокер у кармані? Крий! Вмий руки? "Друже"? Чи той страх... в собі... на віки вічні... вбий!

30 вересня 2026 р.

«Ісусе, милий, Вчителю, прийди! «З ноги» в цей грішний світ Ти двері розпахни! «До ручки» вже доводять люд кати. І сліз не вистача вже… Самі всюди лиш дроти.» ~ message sent.

30 вересня 2026 р.

Ліричним Ти мене назвав героєм. «Герої не вмирають», — каже люд. Луна. Є. Пісня — життєдайна звідусюд: «Святая Україна — мила козацькиїм строєм».

30 вересня 2026 р.

Я знаю, друзі, Інколи… Вірш — шум. Бо Всесвіт голосний. Та промовля широко… Але не бийте в око! Бо намагаюся… Та вірю — зможу з часом краще я.

30 вересня 2026 р.

Я вірую за всіх… Мене планеті вдосталь, Як кажете ви що… вам Боже не указ…

30 вересня 2026 р.